Імунітет

Імунітет – властивість живих організмів запобігати проникненню чужорідних молекул в клітини організмів, розпізнавати їх, руйнувати і виводити з організму.

Імунітет може бути двох видів: вроджений або видовий (наприклад, несприйнятливість до деяких хвороб тварин) і набутий (наприклад, після перенесеного захворювання або щеплення). Набутий імунітет в свою чергу може бути: активним (після хвороби) і пасивним (вакцинація).

Імунітет - це третій глибинний бар'єр, після шкіри зі слизовою оболонкою (перший бар'єр) і корисної мікрофлори (другий бар'єр). Перші два рівні захисту нашого організму називають природним неспецифічним захистом. У такій реакції у відповідь задіяно багато органів і тканин, які називають імунною системою.

До основних імунних органів належать кістковий мозок і тимус (або вилочкова залоза), а до другорядних – селезінка, лімфатичні вузли та лімфоїдна тканина під умовною назвою MALT (мигдалики, апендикс). У кістковому мозку утворюється до 80% імунних клітин. У основних органах імунітету утворюються основні клітини імунної відповіді – В-лімфоцити (кістковий мозок) і Т-лімфоцити (тимус).

Механізм дії

Головними дійовими особами імунітету називають: антитіла, антигени та імунні клітини. Антитіла – це специфічні білки, здатні нейтралізувати чужорідне втручання. Антигени – це самі агресивні агенти, які при попаданні організм автоматично викликають утворення антитіл. До імунних клітин відносять: Т- і В-лімфоцити, макрофаги (вони поглинають чужорідну клітину), гранулоцити та інші.

Механізм роботи імунної системи складний і зводиться до наступного. Оборона організму ведеться комплексно на декількох рівнях – клітинному і гуморальному (тобто відбувається в рідкому середовищі – крові, лімфі або тканинній рідини). На клітинному рівні, при чужорідному втручанні будь-якого роду, тимус включає клітинний імунітет, коли починають вироблятися активні клітини (фагоцити), які захоплють і знищують антигени. На нанорівні (гуморальному, молекулярному) починають вироблятися спеціальні білки крові – імуноглобуліни або антитіла. Антитіла розподілені на групи, кожна з яких має своє “завдання”. Перша група нейтралізує токсини й віруси, які перебувають поза клітинами. Друга – склеює антигени, унаслідок чого фагоцитам легше їх захоплювати. Третя – щільно оточує антигени, що стають більш доступними для фагоцитів. Є антитіла, які можуть містити систему “комплементу” – (групу білків плазми крові, які беруть участь у природному імунітеті, який ми успадковуємо), що допомагає відрізнити “своїх” від “чужих”.

З іншого боку, паралельно основній роботі по знешкодженню антигенів, в рідинах організму можуть вироблятися спеціальні руйнівні для антигенів ферменти, а самі клітини, наприклад, можуть виробляти руйнівний противірусний білок – інтерферон.

Гуморальний імунітет відіграє основну роль у захисті організму від бактерій, що перебувають у позаклітинному просторі, а також у крові. В основі гуморального імунітету лежить специфічна взаємодія антитіл з антигенами.

Клітинний імунітет є основним чинником захисту організму від вірусів, бактерій, грибів, чужорідних клітин та тканин, що зумовлений наявністю в крові лейкоцитів та їхньою фагоцитарною активністю. Основою клітинного імунітету є лімфоцити, які для свого дозрівання переселяються з кісткового мозку до тимусу, де формуються різні види Т-клітин. Фагоцитоз – клітинний механізм імунітету.

Теорії клітинного і гуморального імунітету створили І.Мечников та П.Ерліх у 1908 році.

Причини зниження імунітету

Причин погіршення імунітету може бути декілька: вроджені (генетичні або спадкові) зміни, критичні гормональні періоди, посттравматичні стани, крововтрати, хронічні хвороби, виснаження, отруєння та інфекційні хвороби.

Придушувати і руйнувати імунітет можуть: стреси (особливо, хронічні), тривалі хронічні інфекційні захворювання, гіподинамія, нерегулярне і одноманітне харчування, зловживання лікарськими препаратами.

Ознаками порушення імунітету можуть бути: алергії, часті застуди, поява хронічних захворювань.

Зміцнення імунітету

Зміцнювати імунітет можуть: здоровий спосіб життя (повноцінне і правильне харчування, 8-годинний нічний відпочинок, рухливість, відмова від згубних звичок, загартовування), прийом імуностимуляторів (настоянка елеутерококу або ехінацеї, прополіс, спіруліна).

Перевір себе

1. Чужорідні для організму хімічні речовини: а) антитіла; б) антигени; в) інтерферони.
2. Білки крові (антитіла, інтерферони) забезпечують… імунітет.
3. Імунітет, який виробляється після введення лікувальної сироватки: а)  природний набутий;  б) природний природжений; в) штучний пасивний.
4. Інтерферони – це: а) антитіла;  б) Т-лімфоцити; в) Спеціальні білки, які містяться у плазмі крові.      
5. Якщо в пробірку зі збудниками дифтерії внести сироватку крові людини, яка перехворіла на цю хворобу, то колонії мікроорганізмів склеяться та випадуть в осад. Чому мікроорганізми загинули, адже в сироватці немає захисних клітин крові — лейкоцитів?